Порівняльний аналіз основних методів навчання

Метод	Сильні сторони	Слабкі  сторони	Дидактичне значення
Виклад	1.  Можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час; 2.  одночасно сприймають матеріал усі слухачі; 3.  витрачається мала кількість часу на розповідь, або пояснення.	1.  Учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем; 2.  не виконують ніяких завдань; 3.  вчителю важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу; 4.  Відсутній контроль за знаннями; 5.  Зазвичай, невисокий відсоток засвоєння знань.	Учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому надає вчитель: відеофільм, текст підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу вчителем, демонстрація).
Бесіда	1. Високий рівень інформації (проблемний метод); 2. Велика кількість учнів, які одночасно можуть сприймати інформацію; 3. Відсоток засвоєння матеріалу досить високий. 4. Майстерність педагога відіграє велику роль в організації такого навчання. 5. Учитель може проконтролювати надані учням знання.	1.  Учні спілкуються тільки з учителем; 2.  Як правило, на уроці така модель використовується тільки для опитування; 3.  Учень знаходиться у постійній напрузі, „спитає -не спитає”; 4.  Учень може бути незадоволений тим, що його не спитали, не вислухали його думку.	Учень і вчитель знаходяться в постійному взаємозв’язку. Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. В учителя є можливість співпраці з кожним учнем окремо .
Спостереження	Під час спостереження активно взаємодіють сприймання, мислення і мовлення, учні виокремлюють у предметах і явищах основні, суттєві ознаки, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки, залежності, засвоюють основні знання. Воно максимально відповідає особливостям пізнавальної діяльності дітей, сприяє розвитку їхніх пізнавальних здібностей (інтересу до навколишнього світу, допитливості, спостережливості), удосконалює сенсорні процеси (відчуття, сприймання).	Суб'єктивність результатів, неможливість втручатися в хід подій, контролювати ситуацію, неможливість повторити спостереження	Передбачає сприймання певних предметів, явищ, процесів у природному чи виробничому середовищі без втручання у ці явища й процес
Демонстрація	Увага учнів концентрується на суттєвих властивостях предметів, явищ, процесів. Слово відіграє супровідну роль і служить для аналізу ходу спостереження та його результатів. Демонстрація реальних предметів, явищ або процесів, що протікають у природних умовах (спостереження за погодою), демонстрація натуральних предметів у штучному середовищі (досліди в шкільній теплиці), демонстрація штучних об'єктів у природному середовищі (копія механізму).	Учні пасивно спостерігають, немає індивідуалізації навчання	Метод полягає в наочно-чуттєвому ознайомленні учнів з явищами, процесами, об'єктами в їх природному вигляді. Використовується для розкриття динаміки явищ, які вивчаються, а також для ознайомлення із зовнішнім виглядом предмета, його внутрішньою будовою та ін.
Вправа	Учні поглиблюють свої знання, формують відповідні уміння і навички, розвивають своє мислення і творчі здібності	Мають репродуктивний характер, повторюють задані зразки	Учні виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці.
Робота з підручником	Учень має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час. Учні при цьому вчаться вільно читати і розуміти прочитане, формують уміння виділяти головне у виучуваному матеріалі, вести записи, складати структурні і логічні схеми (опорні конспекти), добирати літературу з питання, що вивчається.	Трудність прочитання підручників
Самостійна робота	Школярі набувають навичок самостійності, закріплюючи індивідуальний стиль діяльності	Проти самостійної роботи вдома виступають педіатри та гігієністи, вважаючи її джерелом перевантаження учнів	Розрізняють самостійну роботу у класі та вдома (виконання домашніх завдань)
Практична робота	- безпосередній зв'язок з вивченим навчальним ма­теріалом, що сприяє формуванню практичних умінь і на­вичок; - реалізується принцип систематичності і послі­довності; -  сприятливі умови роботи учителя: фронтальний інструктаж перед роботою і в процесі її виконання; підго­товка навчально-матеріальної бази, контроль за перебігом роботи, перевірка її результатів, можливість обговорення результатів роботи групи на даному чи наступному занятті.	- просте обладнання; - можливість виникнення психологічного диском­форту в учнів у разі, якщо з якихось причин перед практичною роботою учня не було на уроці	Сприяють зв'язку теорії з практикою, озброюють учнів одним з методів дослідження у природних умовах, формують навички використання обладнання, учать обробляти результати вимірів, робити правильні наукові висновки і пропозиції, використовувати знання учнів у суспільно корисній праці.
Моделювання	Модель виступає як своєрідний інструмент пізнання, який дослідник ставить між собою і об'єктом, з допомогою якого вивчає те, що цікавить його	- вивчення одних сторін модельованого об'єкта здійснюється ціною відмови від відображення інших сторін; тому будь-яка модель заміщає оригінал лише в строго обмеженому сенсі	Це метод опосередкованого пізнання за допомогою об'єктів-заступників.
Проблемний виклад	1.   Можна подати великий за обсягом матеріал за короткий час; 2.   одночасно сприймають матеріал усі слухачі; 3.   витрачається мала кількість часу на розповідь, або пояснення.	1.  Учні пасивні, не спілкуються ні між собою, ні з учителем; 2.  не виконують ніяких завдань; 3.  вчителю важко зрозуміти якість засвоєння поданого матеріалу; 4.  Відсутній контроль за знаннями; 5.  Зазвичай, невисокий відсоток засвоєння знань.	Вчитель висуває, формулює проблему, сам її розв'язує, показуючи шлях розв'язання в ЇЇ справжніх, але доступних для розуміння учнів суперечностях, розкриває хід думки в процесі розв'язання проблеми
Проблемні ситуації	- оптимізують розвиток розумових здібностей особистості; - базуються на системі джерел проблемності (невизначеність: інтелектуальна трудність, суперечність), яка логічно випливає із змісту освіти й відповідає закономірностям розвитку мислення учнів; - змістовний бік проблемних ситуацій з навчальної теми охоплює всю наявну структуру наукових знань в їх взаємозв’язку й комплексно розв’язує навчально-виховні цілі предмета	необхідно стежити, щоб завдання перебувало в «діапазоні проблемності» учня	Очікуваний, раніше запланований учителем результат навчальної діяльності, спрямований на поліпшення засвоєння учнями знань, набуття вмінь та навичок
Проблемні завдання	Вимагає від учня застосовування раніше засвоєних знань та умінь у новій ситуації, їх комбінацію та перетворення, побудову їх на основі способу рішення, бачення нової проблеми в традиційній ситуації, бачення структури і нової функції об'єкта, важливе напруження думки, збудження розумової діяльності.	Непідготовленість учня, якщо його не було на уроці.	Підвести школярів від простого і часто необдуманого відтворення знань до їх самостійного добування, вміння міркувати, робити висновки і висувати гіпотези шлях непростий. Школярі вчаться встановлювати логічно завершені зв'язки між судженнями та умовиводами.
Програмування	1. Індивідуалізація навчання; 2.  Створення особливих засобів мотивації навчання у вигляді покрокового підкріплення; 3.  Розвиток ініціативності, активності, самостійності, впевненості	1. Виключає завдання творчого характеру; 2. Вірогідність підглядування; 3. Трудність прочитання програмних підручників	Особливий вид самостійної роботи учнів над спеціально переробленим навчальним матеріалом, суттю якої є, з погляду завдань розумового розвитку учнів, жорстке управління розумовою діяльністю навчання. Програма при цьому є дидактичним засобом.